Эротические тексты.
Эротические тексты. Взамен самопальной лабуды - порнуха от культового автора.
Лесь Подеревъяньский, «Піздєц».
=======================
Піздєц
Дійові особи
Магарич, митець.
Омелян Косопизд, митець.
Харитон Уйобищенко, митець.
Назар Сивуха, митець.
Альфред Золупенко, митець.
Люда, вагонна провідниця котру всі вищезгадані митці їбуть іноді по черзі а іноді так.
Гаврюша Обізянов, інженер.
Степан Срака, главний інженер.
Шльома Гомельский, науковець.
Роже Городі, французський буржуазний націоналіст.
Пророк Самуїл, старий жид.
Дiя перша.
На сцені стоїть товарний вагон. На дверях вагона напис E=MC^2. Трохи нище написано: “Ніщо нікуда не зникає і нізвідкіля не береться”, підпис: Ломоносов. Ще нижче написана непристойна похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути приглушені голоси.
Перший голос. І от уявіть собі, – цей мудило уходить і ви залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нічого крім старого дерев’яного корита.
Другой голос. З цього місця, будь ласка, з подробицями, Альфреде Юхимович.
Перший голос. Перш за все ви сците у корито.
Третій голос. Воно ж диряве, Альфред Юхимович.
Четвертий голос. Замовч, не пизди, слухай що розумна людина каже.
Голос Альфреда Юхимовича. Повторяю ще один раз для тугодумів: ви сците в корито, шановний, а потім ставите її туди обома ногами.
Другий голос (хрипко). Шо одєтую?
Голос Альфреда Юхимовича. Звичайно ні, пан Сівуха, – голісіньку!
Третій голос. Тю! Навіщо таку хуйню робить – та підійшов сзаду та засунув!
Четвертий голос. От ти, Косопизд репаний, замість багато пиздіти учився б у старших людей.
Третій голос. Та я єбу!
Голос Альфреда Юхимовича. Спеціальне пояснення для дітєй природи – моча актівізіруєт ерогєнниє зони у женщіни на п’ятах.
Голос Косопизда. Тю, яка іщо зона, блядь, когда вона і так мені кожну ніч сниться.
Четвертий голос. Та не пизди, дай послухать!
Голос Альфреда Юхимовича. Тантра, на хуй!
Голос Назара Сивухи. Я вас прошу, не отвлєкайтєсь, шановний Альфреде Юхимович.
Голос Альфреда Юхимовича. Я акцентірую ваше вніманіє, господа, – женщіна прі цьому пріходіт в состояніє статевого збудження.
Голос Назара Сивухи. Як ви сказали, Альфреде Юхимович? Повторіть.
Альфред Юхимович. “Статевого збудження”, пизда очката. І саме в цю мить, господа, ви вказівним і безімянним пальцями намацуєте у неї подколєнну ямку і починаєте її лизати, весь час поднімаючись язиком все вище, вище і вище…
П’ятий голос. І так до самої сраки! Га-га-га-га!
В вагоні раздається тваринний регіт.
Голос Альфреда Юхимовича. Саме в цю хвилину, мої друзі, до вас приходить довгожданна ерекція.
Голос Назара Сивухи. А якщо не приходить, Альфреде Юхимович? Тода що робить?
Голос Омеляна Косопизда. Тогда надо воду злівать!
Входить Люда, вдягнута вагонною провідницею, в руках у Люди поднос із їжею. Вона разкручує дріт на дверях, відчиняє іх і зникає у темній пащі товарного вагону.
Голос Омеляна Косопизда. Скількі тєбя ждать можно, курва!
Голос Харитона Уйобищенки. Знов макарони, блядь!
Голос Альфреда Юхимовича. А бацили шо нема?
Голос Назара Сивухи. Та не чавкай, ти – чучундра! Голос Магарича чавкає.
Деякий час з вагону долинає тільки чавкання, стукіт алюмінєєвих ложок та репліка Омеляна Косопизда “Давай компот на хуй!”. Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сивухи – “Люда, ти готовая?”, та якесь таємниче шарудіння. За декілька хвилин Люда виходить з товарного вагону, держачи акуратно складені стойкою забруднені алюмінієві пуломиски. Вона поправляє зачіску, надіває формєний бєрєт і закручує двері на дріт. З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело. Входять Гаврюша Обізянов і Степан Срака, поглиблені в свої інженерні папки і розрахунки. Вони зайобані і закомплексовані.
Гаврюша Обізянов. По нашим даним, якщо будівництво не наєбнеться зараз – воно обов’язково наєбнеться в наступному кварталі.
Степан Срака (налякано). І шо тогда будєт, Гаврюша?
Гаврюша Обізянов (спльовує). Тюрма на хуй!
Голос Альфреда Юхимовича. Так от, друзі мої, єслі с женщіной правильно обращаться, то она становітся уже не жєнщіной, а сімфонієй етого, как єго…
Голос Магарича. Брамса!
Голос Альфреда Юхимовича. В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув!
З вагону знов чути як хтось сито ригнув, і голос Омеляна Косопизда – “Макарони блядь!”
Степан Срака (пошепки). От дє кайф ловлять!
Гаврюша Обізянов (до Люди). Хто там у тебе ?
Люда. Митці.
Гаврюша Обізянов. Які митці?
Люда. Разні. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик – пацан єщьо.
Степан Срака. І шо вони роблять?
Люда. А макарони їдять! У суботу і неділю замість компота – кохве, горілку по святах.
Гаврюша Обізянов. А бацила?
Люда. Бацилу раньше давали, щас ні.
Степан Срака (рішуче). От все одно – заєбісь жизнь! (До Люди). Відкривай, блядь!
Люда. А може не треба – вони битись будуть!
Степан Срака. Та одін хуй – раз живьом! Эх жизнь хуйовая!
Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на морді: "Террористи хуєві!"]
Степан Срака. Пустіть друзі! Ми більше не будемо!
Голос Магарича. Тобі, я бачу, мало пизди получить, – ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий двері – бздить!
Степан Срака. Хлопці, єбіть куди хочете, тіки пустіть – парашу буду виносить, бля буду!
Голос Харитона Уйобищенки. А шо, можна пустить, хлопці – воно, інженер, як цуценята – скавучить, то так весело робиться, а набридне – придушим та й викинем к хуям!
Альфред Залупенко. Правильно, хлопці – нехай лізе.
Омелян Косопизд. Чєловєк чєловєку – друг, товарищ і брат.
Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагону і зникають в пітьмі. Люда знову закриває двері на дріт.
Голос Магарича. А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш – я тобі гланди через сраку вирву!
Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.
Голос Альфреда Юхимовича. На чьом ми зупинились, господа?
Назар Сивуха. На сімфонії Бpамса.
Альфред Юхимович. В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно і занотовуйте до цитатника, бо ви ніхуя іще жизні не знаєте! От вчора, після вечері, вам звонила якась лярва – мов так і так, кидай усе – приїзджай їбати! Так шо ви зробили? – Весь затрусилися мов скажений і давай у двері гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Косопизде. От щоб ви зробили на місті пана Сивухи?
Голос Омеляна Косопизда. Та я б її вбив!
Альфред Юхимович. Чули, пан Сивуха? Шо неясно?
Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?
Альфред Юхимович (демонстрірує свою комунікабельность). Чом не сказати? Скажу: в одній ампулі – сімянна витяжка бобра, в другій – всячєскіе імунодєпрєссанти.
Степан Срака (у захваті). Яки люди! Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми літаєм.
До вагону кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомельский – науковець, і з цікавістю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі.
Альфред Юхимович. Або увізміть таку штуку як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками й ногами махає, спотіє весь, а в нагороду хіба що запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт – то ценна сировина. Тож, замість руками махать, візьми платок та зажми його під пахвою і так танцюй, щоб добре потом просяк.
Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово!
Альфред Юхимович. Як хорошо просякне – зараз їм тьолці мармизу витри і считай дєло в шляпе.
Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навіщо?
Альфред Юхимович. Вона раз нюхне і їй піздец! Від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження. Тільки і роботи, що до кущів дотягти!
По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обільно тєкут сльози і слюні.
Шльома (крізь сльози щастя). Хлопці, пустіть.
Голос Альфреда Юхимовича. Іди в лабораторію, жидок, тут своїх вже до хуя!
Шльома Гомєльский (вражений такою проникливістю). Звідки ви знаєте, дядя?
Альфред Юхимович. Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобі кандидатську їбошить надо!
Шльома Гомєльский (схлюпує). Єбав я ту кандидатську!
Альфред Юхимович. Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованців получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан.
Шльома плаче. Його ридання гнітуче діють на сидячих у вагоні. Вони зловісно мовчать.
Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрєзаніе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплій сраці].
Альфред Юхимович. Ти не гуманіст, Омелян.
Магарич. А шо, може візьмем жидка?
Харитон Уйобищенко. Та, мені шо? Нехай лізе… [Якщо не буде бздіть, нехай лізе - мені шо?]
Косопизд. Пайка зменьшиться!
Назар Сивуха. Жиди – то такі хітросракі… Заждіть, вони не тільки шо макарони, – вони й сайри дістануть!
Альфред Юхимович. Сайра хай вас не їбе, пан Сивуха, – вам її все одно не їсти. (До Шльоми) Давай, жидок, розкручуй дрота і йди сюди – ми тобі посвящєніе в митці зробимо.
Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразу ж починають пиздити любителі цієї справи: Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.
Гаврюша Обізянов. Надо двері якось закрутить – це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть!
Альфред Юхимович. Та нехай, Люда обід принесе та й закрутить.
Входить Роже Городі – французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.
Роже Городі (стука по вагону). Вилазь, хлопці, – свобода прийшла!
У вагоні мовчання.
Роже Городі. Хорош хнюпитись, хлопці, на волі хорошо – пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш – те й малюй, всіх куди хочеш – туди й посилай!
Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці, – ми виліземо, а він хвисть і сам залізе та й буде макарони один за всіх наябувать!
Альфред Юхимович. (до Роже Городі) А бацилу даватимуть?
Роже Городі. Нє. Бацила тільки в Бога і в начальства!
Магарич. Ну то іди к хуям звідси!
Омелян Косопизд. Нас агітіровать на хуй! Ми самі кого хочешь загітіруєм!
З вагона вилітає камінюка і збиває з Роже Городі капелюх. Роже Городі палахливо тікає. Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсірдака, поверх лапсірдака у нього яскрава кацавейка залізничних робітників, в руках у нього кувалда і лом.
Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота [на хуй], бо дме [сквозить дуже]!
Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивати утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.
Голос Харитона Уйобищенки. Дєдушка пацаватий, ото воно йому надо отак їбошить!
Магарич. Амбальний дідусь. Мабуть і хуй ще стоїть! Стоїть хуй, діду?
Дід (продовжує роботу). Стоїть, синку, – дай тобі боже щоб в тебе так стояло!
Омелян Косопизд. Ого, ні хуя сєбє, дєдушка борзєєт! А як звать тєбя?
Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.
Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу!
Самуїл (продовжує роботу). Да, багато жидів.
Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.
Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?
Самуїл (просто). Да, я – пророк Самуїл.
Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!
Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде – Піздєц буде!!!
З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.
Люда. А де ж вагон? Де хлопці?
Пророк Самуїл. Гдє, гдє – в піздє! Смотрєть надо!
У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці].
Пророк Самуїл. Какая ви нєрвная – я єбу!
Завіса
Вот спасибо :) Надо скопировать и мужа попросить вслух почитать. Главное не обкончаться раньше времени :)
Пиздец
Действующие лица
Магарич, художник.
Омелян Косопизд, художник.
Харитон Уйобищенко, художник.
Назар Сивуха, художник.
Альфред Золупенко, художник.
Люда, проводница которую все вышеперечисленные художники ебут иногда по очереди а иногда просто так.
Гаврюша Обізянов, инженер.
Степан Срака, главний инженер.
Шльома Гомельский, ученый.
Роже Городі, французський буржуазний націоналіст.
Пророк Самуїл, старий еврей.
Действие первое.
На сцене стоит товарный вагон. На дверях вагона надпись E=MC^2. Чуть ниже написано: “Ничего ни куда не исчезает и ниоткуда не берется”, подпись: Ломоносов. Еще ниже написана непристойная похабщина. Двери старательно закрыты и прикручены проволокой, из-за дверей слышны приглушенные голоса.
Первый голос. И вот представьте себе, – этот мудило уходит и вы остаетесь с ней вдвоем, а у вас в руках нетає ничего кроме старого деревянного корыта.
Второй голос. С этого места, пожалуйста, поподробней, Альфред Ефимович.
Первый голос. Сначала вы сците в корыто.
Третий голос. Оно же дырявое, Альфред Ефимович.
Четвертый голос. Молчи, не пизди, слушай что умный человек говорит.
Голос Альфреда Ефимовича. Повторяю еще один раз для тугодумов: вы сците в корыто, уважаемый, а потом ставите её туда двумя ногами.
Всё началось с мурашек...нет, вру...с "Мурашки"...массажёр такой, аж два вида - куполообразный для головы и - похожий на грабельки из садово-огородного инветаря - для тела. Применение первого по прямому предназначению было бы не слишком сексуальным, а вот грабелька так и просилась прогуляться по разным частям наших тел:) ...Уже не помню, кто начал первый, да и хрен с ним. По телу как будто нежно пробегала рука с наманикюренными коготками. Я наслаждалась, прикрыв глаза. Чувствую, что грабли замерли на лямке топика. Открываю глаза и вижу помесь коварства и любопытства во взгляде Л. Уж не знаю, что ответили ему мои глаза, но грабельки тут же не замедлили поддеть лямку и спустить её. Прошлись по явившемуся на свет соску, пощекотали его своими *тычинками*. Перешли к другой груди,предварительно обнажив её. Я уже практически отдала душу, уж кому, обойдёмся без уточнений:)Л кивнул мне на мои шёлковые шорты. Я тут же приспустила их. Грабельки пустились в путешествие от груди вниз, к заветному; спустились, притормозили и перешли на внутреннюю сторону ножек, а уже оттуда поднялись наверх, к тому самому, о да.Я застонала, чувствуя, что оргазм близок. Грянула поза 69. Я наяривала его замечательный хуй, он ебал своими пальцами мою дырочку.Практически сразу спустила первый раз. Остановившись буквально лишь на пару секунд, Л продолжил мучить меня, параллельно насаживая мою голову на его достоинство и поддавая тазом снизу. Он ебал одновременно меня в обе дырки. Мило.Когда я спускала второй и третий разы, брала член в рот по самое его основание, и в эти моменты он казался мне совсем небольшим, кажется, я даже сожалела об этом:)) И мне даже не мешал застрявший в горле волос, постоянные оргазмы были как дозы анестетика. В очередной свой оргазм всосала яйцо, Л аж выгнулся, от чего моё возбуждение возросло до невероятных размеров:)Вдруг кончил, сцуко. Если бы я не была так возбуждена, дело могло бы кончиться нешуточным рефлексом. Сквозь слёзы восторга я радостно облизывала хуй. Не меняя позы, насадилась на него сверху и принялась *сосать* его своей раздроченной дырочкой. Море удовольствия. Шлепки по жопе. Развернули. Сиськи, губы - обсосали, облюбили. В какой-то момент поставили раком. И дошли до белого каления оба, одновременно. Помню только, что почему-то очутилась на нём сверху, лёжа на нём, а он раскачивал меня как маленькую из стороны в сторону. Дальше - слова, лирика. Но процесс...молниеносный и вместе с тем сполна давший разрядку...
ЗЫ. Я уже не свежеоргазменная, нет той остроты эмоций, многие детали могла и упустить:) Сижу, наслаждаюсь *послевкусием* секса - запахом своей плоти после плотской любви.
На художество ни в коей мере не претендую, даже не думайте:)
:)Блин, прикольно почитать саму себя уже в другом состоянии...:)Хм, если бы взялась писать сейчас, даже манера была бы другая...И добавила бы упущенные детали:oops В-общем, ночка выдалась реально сладкой, по десятибалльной где-то на 8:)
А мы и не думаем, не переживай.
Тебе только тексты для спичечных коробков сочинять, с твоими-то талантами.
а чой та тихо?? .. я например тащусь от таво как она дрочит... не нравицо не читай.. а я вот наслаждаюсь...
http://eva.ru/topic/41/2182156.htm?messageId=54500320 ння, хоть на этот подрочи, чем богаты, тому и рады, как гриццо, эхх...
зай, я готовый хотела, но он матерный шо пистец, если честно:oops что-то не могу найти его, эх
Жаль.. матерный .. этож ваще красота:) аноним замучает писюн.. он наверно ток паматерному панимаит и плющицо ..
кхе-кхе:) это один из тех рассказов, где сюжет вымышленный, на тему порносъёмок, во как:) грят, занятно получилось:) спасибо другу, не понаслышке знавшему об этой сфере, воодушевилась в своё время на сей перл...вот приспичило поместить сюды...и шо...того форума, куда когда-то поместила этот пЭрл, просто не выдаёт:(((переспрошу ссылку у подруги, может, как-то не так забиваю...и, если получится, завтра или на днях размещу, только сильно не блюйте, предупреждаю:oops
эхх...обидно...все мои тексты канули в Лету вместе с форумом...прям чуйствую себя не в своей тарелке теперь даже...вместе с этим форумом, как бы глупо это не прозвучало, рухнул последний кирпичик моего прошлого...на почте лежит парочка моих рассказов, но я их вроде как уже помещала сюда, а порнушные, походу, канули в Лету:(
Хмм.. так .. что значит рухнул?? мм?? форум тут и не куда он не рухнул.. и ты смари мне .. не рухни с форума.. пусть рухнут те кто должен рухнуть поверь мне.. дело времени всего то..
А порнушные патирялись в компе?? или удалились?
нее, зай, ты не поняла;форума, куда я помещала эти тексты, больше не существует, а в компе не храню, многие рассказы с реальными сюжетами, поэтому:(
ага, спасибо за идею, я и не догадалась, теперь поздняк абсолютный:( да и не думала я, что форум закроют...причём вообще с концами враз
Шепот, робкое дыханье.
Трели соловья,
Серебро и колыханье
Сонного ручья.
Свет ночной, ночные тени,
Тени без конца,
Ряд волшебных изменений
Милого лица,
В дымных тучках пурпур розы,
Отблеск янтаря,
И лобзания, и слезы,
И заря, заря!..
Учитесь эротике! :) пока первенство АдназначнА за диаранкой)) у неё хотя бы претензия на эротику)
Ода Дрочке:)
Поднимаю лифон, спускаю трусики и лукаво смотрю на себя в зеркало. Загораюсь от огоньков в своих же глазах. Кладу пальчик в ротик, облизываю его и решительно спускаю руку вниз. Легко прохожусь рукой по половым губкам, представляя себе прикосновения члена перед вторжением. Ещё раз облизываю пальчик, увлажняю его, но, похоже, в этом уже нет нужды, и вхожу в себя без всяких пиететов и эпитетов. Пара фрикций, пальца как-то ничтожно мало. На выбор - флакон из-под "Тринкеты" или пара стеклянных флаконов от парфюмерии, эдакие импровизированные фаллосы. Любовно поглаживаю выбранный, обсасываю и вхожу в себя рывком. Очень быстро двигаю, мелкая амплитуда. Люблю первый раз кончить не откладывая, а уже потом смаковать, ммм. Кончая, смотрю на себя.Поглаживаю свои сисечки. Откидываясь назад, вновь дрочу. Опять кончаю. Звуковое сопровождение - предательское дыхание и периодически срывающиеся с губ стоны. Встаю раком. Бля, неудобно. Но немножко подрочила. Заканчиваю всю эту петрушку в позе "сидя" и сквиртую прямо на пол. Ёпт. Но я щастлива. А вечером будет Лавер.Или не будет. Главное - что мне сейчас - Пиздато:)