Что происходит на России?

Почему дума вмешивается в дела чужой страны? Решайте свои проблемы, их у вас хватает, а Украину оставьте в покое. (с транслита)

А почему американцам вы вмешиваться позволяете?:) Раз им можно, значит и Россия себе это позволить может.

Потому что ОНИ позволяют. Разницу чувствуете?

Неа. Мне бабушка украинка всё позволяет и как русской, и как американке.

А при чем здесь Вы и Ваша бабушка?:-) Пусть у себя в доме делает с Вами что хочет.

Она ведь украинка, а у вас демократия, т.е. власть народа (а бабушка к народу относится). Или я чего то не так понимаю? :)

:-О Вы что бабушку с Украиной ассоциируете, а себя с Россией?:crazy Скромнее надо быть.[-X

Уж какие есть :), только скромность здесь по-моему не при чём. Краснею я очень легко :)

-

Вот вы ров докапаете, визы введете и будете жить радостно сами с собой. Только уж давайте все по международным ценам - вы нам (хз чего), а мы вам газ :) (да, да, тот самый пресловутый газ). И построите у себя маленькую Грузию. А Россию оставьте в покое. Кормила она вас, надоело, учитесь зарабатывать сами. Криворожсталь попробуйте еще раз кому-нибудь продать.

Да я больше украинка чем ты, когда по живому резали меня не спросили. А теперь я на родину на визе ездить должна !?!?!? Не наживайте себе проблем - не будем их решать.

Серьёзно, российские граждане ездят на Украину по визе??? А вот европейцам не нужна виза на Украину. Друзья-французы были в Севастополе в прошлом году без визы, а в этом году едут в Симферополь (с транслита)

Я-то нет, а вот тетка из Николаева в серьез боиться, что скоро визу ей придется брать. Ей вообще все, что твориться мезко

Мало ли кто чего боится. Пусть попробует лечиться.

А вот заткнитесь, милостивая государыня. Моя тетка - заслуженный учитель Украины (русский язык и литература), уже давно на пенсии.И в том, что в Николаеве русский - официальный язык есть и ее заслуга. Ей просто дико, что сейчас твориться. Еще не хватало чтобы на верфь Николаевского Кораблестроительного НАТОвский корабль защел. А дядька там всю жизнь поработал...Южно-Бугский лиман обустроен, чтобы туда океанские корабли могли заходить.....

Заткнитесь сами. Пусть для начала Ваш заслуженный учитель научит родственников общаться. Хоть на каком угодно языке. Официальный язык в Николаеве? Такой страны не знаю.

Разгуляйка,взгляните выше.Вы начали разговор в хамском тоне и ещё учите других,как нужно разговаривать.Просто очень смешно смотрится,когда хам учит вежливости.

А Разгуляйка не кичится заслуженными учителями Украины;-) Хотя лично я, хамства в ее постах выше не вижу.

От смеха посерели? Я не хамила.

Я анонимно не говорю никогда. А пожилого человека буду уважать, будь он мне родственником или нет. А тетушка это звание заработала многолетним трудом. А если города Николаева не знаете, то городу от этого как-то фиолетово.

Не позорьтесь, кому вы надо :))) Тем, кому должны, прощаем Украина подрывает доверие финансистов ПОНАЧАЛУ все развивалось так, как это принято в цивилизованном финансовом мире. В 1998 году Украина, испытывая хроническую нужду в иностранной валюте, при содействии одного крупного, с мировым именем банка в Люксембурге выпустила серию государственных ценных бумаг - облигаций, обозначенных в евро и немецких марках. Эмиссия бумаг была произведена на весьма приличные суммы: на 500 миллионов евро и 1 537 960 немецких марок. К тому же облигации выпущены под солидные проценты: по тем, которые в евро, было обещано 14,75% годовых, в марках и того выше - 16%. При этом выпускающая сторона взяла на себя соответствующие обязательства - погасить облигации в евро к марту 2000 года, а в марках в 2001 году, но с выплатой держателям уже в начале 2000 года набежавших процентов. Сроки эти настали, прошли, но украинские власти, отказавшись в назначенный срок погасить облигации и выплатить причитающиеся проценты, взяли да и продлили в одностороннем порядке дистанцию возврата долгов аж до 2007 года! При этом также самовольно были урезаны и ранее обещанные процентные ставки - до 10% годовых. Естественно, все это вызвало скандал и переполох в финансовых кругах Европы. Вообще-то такие неурядицы обычно улаживаются на государственном уровне, как это уже бывало не раз и с Россией. Например, поджимающие сроки расчетов по нашим задолженностям Парижскому или Лондонскому клубу утрясались напрямую между министрами или даже главами государств. Но облигации Украины, о которых идет речь, раскупили частные лица, они разошлись по рукам сотен, если не тысяч держателей, для которых остается теперь лишь один путь вернуть свои капиталы - через суд. Так большинство из них сейчас и поступает, обращаясь в соответствующие правовые инстанции Великого Герцогства Люксембургского. В итоге, как сообщили корреспонденту "НГ", суд может вынести решение об аресте всех государственных счетов Украины в банках этой страны. Украинцы, конечно, не дожидаясь такой санкции, постараются изъять свои авуары в кредитно-финансовых учреждениях Люксембурга, но репутация Киева так или иначе подмочена. http://www.ng.ru/world/2000-04-29/6_debt.htmll

В России - научитесь правильно говорить сначала, может и дойдёт потом :)

А это типа у автора чувство юмора млин такое. Очевидно, не нравится ему, что пишут "на Украине". :crazy Типа, подколола... :-)

Мечтает сделать Россию окраиной Украины :-) :-) :-)

Да ради бога (вот только бабушку свою вывезу из Киева:) )! И все - по рыночным (настоящим рыночным, а не игрушечным) ценам. Быстро протрезвеете, думаю.

Сейчас картошку дочищу и оставлю украину в покое. (с транслита)

А Вы в Думу и напишите. Не думаю, что они сюда заглянут.

В России тишина.Но товарищей на Западе,которые борются за права труд-ся,всегда поддержим.

Читай и не плачь: 1686 р. - Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою. 1687 р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»). 1689 р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха. 1690 р. - «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» - книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою. 1693 р. - Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки. 1708 р., листопад - Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено). 1709 р. - Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві. 1720 р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабы... особливого наречия в оных не было». 1721 р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні. 1729 р. - Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження. 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. - Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки. 1764 р. - Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії. 1764 р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління. 1769 р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг. 1775 р., 3 серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1783 р., 3 травня - Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні. 1784 р. - Русифікація початкової освіти в Україні. 1786 р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского языка» в Київській академії. 1800 р. - Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко. 1817 р. - Закриття Києво-Могилянської академії. 1817 р. - Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії. 1831 p. - Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні). 1834 р. - Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края». 1847 р., березень-квітень - Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури. 1847 р., 5 квітня - Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.). 1859 р. - Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині. 1862 р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих. 1863 р., 18 липня - Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»). 1869, 1886 рр. - Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України. 1876 р., 18 травня - Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами. 1881 р. - Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії. 1881 р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою. 1883 р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.). 1888 р. - Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами. 1895 р. - Заборона українських книжок для дітей. 1899, 1903 рр. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві. 1907 р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури. 1908 р. - Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности». 1910 р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей». 1914 р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. 1914 р., вересень - Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (ЗО тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах).1914 p. - Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру. 1918 р., 7 січня - Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну. 1918 р., 29 січня - Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні). 1918 р., 11 листопада - Румунські війська захопили Чернівці, а згодом - і решту Північної Буковини. 1918 р., листопад - Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя. 1918 р., 21 листопада - Поляки захопили Львів. 1918 р., 28 листопада - Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією. 1918 р., початок грудня - Другий наступ більшовицьких військ на Україну. 1918 р., 18 грудня - Французько-грецький десант в Одесі. 1919 р., січень-березень - Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м. Одесою, Миколаєвом, Херсоном. 1919 р., 15 січня - Чеські війська захопили Ужгород. 1919 р., 23-31 січня - Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії. 1919 р., травень-червень - Окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна. 1919 р., 31 серпня - Захоплення Києва денікінцями. 1919 р., жовтень - Армія А. Денікіна зайняла Правобережну Україну. 1919 р., 7 листопада - Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України). 1919 р., 16 грудня - Більшовики втретє захопили Київ. 1920 р., 20 січня - Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси, підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти. 1920 р., 26 травня - Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні- серпні - майже всі українські землі, за винятком Галичини). 1921 р., серпень - Більшовики розгромили загони Н. Махна. 1921 р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні. 1921-1923 рр. - Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян. 1924 р., 26 липня - Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).1924 р., 31 липня - Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України. 1926 р., 25 травня Вбивство С. Петлюри в Парижі. 1929 р., вересень - Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ). 1929-1930 рр. - Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід. 1930 р., 28-29 січня - Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М. Борецького та інших церковних діячів. 1930 р., 9 березня-19 квітня - Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ). 1930 р., вересень-листопад - «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ, кооперативів, масові арешти. 1931 р., лютий - Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.). 1931 р., лютий Депортація М. Грушевського до Москви. 1932 р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР. 1932 р., 7 серпня - Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором. 1932 р., 23 грудня - Поляки стратили бойовиків ОУН В. Біласа і Д. Данилишина. 1933 р., 13 травня - Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури. 1933 р., 7 липня - Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою. Кінець 1932 - весна 1933 року - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села. 1933 р. - Погром українців на Кубані. 1933 р., 22 листопада - Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації. 1934-1941 рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції. 1934 р., 18 червня - Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політичних діячів. 1934 р., 13-15 грудня - У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г. Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та ін. 1936 р., 13 січня - Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари. 1936 р., квітень - Арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру. 1936 р., жовтень - 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»). 1937 р., 19-20 квітня, 23 червня - Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями. 1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка. 1937 р., друга половина - Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У. 1937 р., листопад - Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту). 1938 р. - Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР». 1938 р., 24 квітня - Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України. 1938 р., 23 травня - Вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі. 1938 р. - Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13-18 червня. 1939 р. - Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам). 1939-1941 рр. - Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР. 1941 р., січень «Процес 59» членів ОУН у Львові. 1941 р., 22 червня - Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення німцями Львова (ЗО червня), Галичини (липень), згодом - усієї України (19 вересня - Києва, 26 жовтня - Одеси, 24 жовтня - Харкова, у липні-серпні 1942 р. - Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано ЗО тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки. 1941 р., 12 липня - Арешт німецькими фашистами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я. Стецьком, а згодом - і С. Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.). 1941 р., кінець липня - серпень - Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких - українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.). 1941 р., 1 серпня - Включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина). 1941 р., 19 серпня - Передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору. 1941 р., 20 серпня - Створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е. Кохом зі столицею в м. Рівному.1941 р., 30 серпня - Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О. Сеника та М. Сціборського. 1941 р., 15 вересня - Масовий арешт німецькими фашистами членів ОУН С. Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів. 1941 р., грудень - Арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими фашистами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги. 1942 р., 13 лютого - Початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941-1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб). 1942 р., 25 липня - Німецькі фашисти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН С. Банд ери Д. Мирона-Орлика. 1942 р., 25 липня - Три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті. 1944 р., червень - У німецькому концтаборі Шаксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся). 1944-1955 рр. - Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України. 1945 р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й. Сліпим. 1946 р., 8-10 березня - Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві. 1946 р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим. 1946 р., 24 серпня - Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25-26 січня 1949 р.). 1946-1949 рр. - Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»). 1947 р., З березня - Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі». 1947 р., квітень-травень - Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»). 1949 р. - Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів). 1949 р., 28 серпня - Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві. 1950 р.,. 5 березня - У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич). 1950 р., 28 квітня - Скасування унії на Пряшівщині (Чехословаччина). 1951 р., 2 липня - Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука і В. Василевської). 1954 р., 23-26 березня - XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб). 1954 р., 7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди. 1957-1961 рр. - Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій). 1958 р., 12 листопада - Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України). 1959 р., 15 жовтня - Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським. 1961 р., січень - Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари. 1961 р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік. 1962 р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу. 1963 р. - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР. 1964 р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу над Погружальським»). 1965 р., серпень-вересень - Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.). 1967 р., З серпня - Арешт В: Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму). 1968 р., 26 листопада, 14 грудня - Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві. 1969 р., червень - Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів. 1970 р., січень - Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка - ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації. 1970 р., 28 листопада - Трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині. 1971 р., 22 травня - Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт. 1971 р., 17 червня - Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока. 1971 р., літо - Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові. 1972 р., січень-травень - Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом - патріарх Володимир УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.]. 1972 р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.1977 р., 5 лютого - Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років. 1977 р., 4 квітня - Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23-ЗО березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання). 1977 р., 12 грудня - Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання). 1978 р., 11 листопада - Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації). 1979 р., березень-жовтень - Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії). 1979 р., 18 травня - Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова. 1979 р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР. 1980 р., червень - Арешт засновника УГГ Оксани Мешко. 1981 р. - Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької. 1983 р. - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації. 1984 р. - Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко. 1985 р., 4 вересня - У концтаборі помер поет В. Стус. 1986 р., 26 квітня - Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду. 1989 р. - Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР. 1990 р., квітень - Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.

А что после 90-го? Конец света пришёл или Россия перестала интересоваться делами соседа?

прочитай ВСЕ! (с транслита)

А то что практически каждый россиянин прочтет на української мови Вам не покажется странным ??? И за что тут прощения просить? ЗА разгром Махно? АтличнА!!! Еще бы Петруше и Катеньке спасибо скажите, что турок прогнали за море. А вот за то, что творил хохол Хрущ сидя в генсеках, кто извиняться будет, А???

Алмазный фонд чего не требуете, золото гетмана нашли что ли? :)))))

Читай и плачь :))) Специалисты считать чужие деньги тут же определили: каждый гражданин Республики Украины получит по 300 тысяч долларов, что позволит ему жить припеваючи на одни лишь проценты от этой суммы.Но увы... И тут мы выражаем свое сочувствие всем гражданам Украины... http://metallsearch.chat.ru/nenkladi/22.html

А что такое Верховної Ради СРСР?

Да Верховный Совет СССР, там "их" Хрущев председателем сиживал, и другие достойные соплеменники. Так что неча на рожу пенять...

Каклята, просрали вы страну, хе-хе... :) В Польшу валите, к панам своим, там спасётесь... :)

Да на хрена они Посполитой !!! А вот, что за разгром Нестора Ивановича Махно надо извиняться - это что-то АрригинАльненькое.

Козлик голубой, чего ликуешь?

Да всё нормально происходит на России.Живём,развиваемся в быстром темпе.Чужие проблемы оплачивать не хотим.Всё отлично у нас.

Абандонна пещерный антикоммунизм ваш перешел все грани!Дедушку-ювелира пощипали что ли в 18 году?